Мороз Володимир Михайлович
к.держ.упр., доцент кафедри педагогіки і психології
управління соціальними системами,
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут»
Демократична політична система та політична свобода – найбільш розповсюджені терміни політології та повсякденного політичного дискурсу. Забезпечення свободи проголошено метою політики у більшості країн світу, а її рівень слугує критерієм демократичності політичної системи [1]. Значущість феномену свободи, в контексті дії мотиваційного механізму трудової активності індивіда, обумовлена необхідністю вирішення протиріччя між індивідуальною власністю людини на наявний в неї трудовий потенціал та суспільною участю у його формуванні. З одного боку, суспільство (держава) приймає активну, а інколи і визначальну участь у процесі формування, використання та розвитку трудового потенціалу особистості, а з іншого – цей суб’єкт владних відносин не має права на вільне розпорядження сформованими можливостями. Лише особистість має одноосібне право щодо прийняття рішення відносно доцільності та обсягу використання наявного в неї трудового потенціалу. У цьому сенсі, індивідуальна свобода людини виступає підґрунтям для прийняття відповідного рішення. За змістом, індивідуальна свобода може розглядатись як результат взаємодії політичної свободи, економічної свободи та свободи совісті. Індивідуальна свобода є співвідношенням духовного (свобода совісті), матеріального (економічна свобода) та суспільного (політична свобода) або може бути подана як інтегральна можливість самореалізації особистості в контексті сукупності її індивідуальних виборів.. Спрощену модель формування сфери індивідуальної свободи особистості відображено на рисунку 1. Відповідно до попередньо проведених досліджень, було з’ясовано, що індивідуальна свобода особистості виступає основою процесу формування, використання та розвитку трудового потенціалу особистості. Отже, дослідження впливів основних детермінант індивідуальної свободи особистості є кроком до формування дієвого мотиваційного механізму стимулювання трудової активності.
У межах цієї публікації ми робимо спробу розглянути сферу політичної свободи як загальновизнаної, абсолютної та найвищої соціальної цінності у її взаємодії з системою трудового потенціалу особистості. Визнання політичної свободи та практичне її здійснення є основним критерієм і першоосновою для визначення межі компетентності індивідуальної свободи особистості, а відповідно і її трудового потенціалу. Під політичною свободою ми розуміємо «різновид соціальної свободи, що виявляється як сукупність політичних і правових норм і визначає соціально-політичний статус людини і громадянина, право на участь у вирішенні державних справ та можливість громадян захищати і відстоювати свої інтереси та права у визначеному законом порядку» [3,. с. 185].
Визнаним лідером у дослідженні окремих аспектів політичної свободи у світі є міжнародна неурядова організація Freedom House (FH), основною метою діяльності якої є підтримки демократії, політичних свобод і прав людини. FH була заснована 1941 році в Нью-Йорку, як агенція з підтримки участі США у Другій світовій війні. Пізніше, предметом уваги FH стали питання ідеологічного характеру (боротьба проти маккартизму) та расової рівності. Починаючи з 1973 року FH на постійній основі розпочала дослідження політичних прав та свобод у світі, результати якого оприлюднюються у щорічному звіті організації [6].
Сучасний стан розвитку організаційної структури FH дозволяє охопити дослідженнями майже всі країни світу. Основою інформаційної бази дослідження є експертні оцінки, складені регіональними експертами з прав людини, аналітиками і консультантами. Крім того, у дослідженні беруть участь політики, представники недержавних організацій і ЗМІ. «Свобода» країни оцінюється з прийняттям до уваги індексу політичних прав (political rights – PR) та індексу цивільних свобод (civil liberties - CL). Кожен з індексів змінюється від 1 до 7 балів (1 бал відповідає ідеальному стану з додержання політичних прав та цивільних свобод, 7 – найбільше відхилення від ідеалу). На основі рейтингу країни поділяються на 3 групи: «вільні» або країни з ліберальною демократією (від 1 до 2,5 бала); «частково вільні» або країни з електоральною демократією (від 3 до 5 бала); «залежні» або країни з автократичним політичним режимом (5,5 – 7 балів). У «вільних» країнах громадяни забезпечені політичними і громадянськими свободами. «Частково вільні» країни характеризуються певним їх обмеженням. У «залежних» країнах політичний процес перебуває практично під повним контролем держави і рівень свобод оцінюється як надмірно низький [5, с.10–11].
Розрахунок індексу PR відбувається з прийняттям до уваги можливості громадян щодо вільної участі у політичному процесі (право вільно обирати; наявність альтернатив для вибору; участь в політичних партіях та громадських організаціях тощо). Наприклад, до основних напрямів оцінювання політичних прав включено три категорії питань: виборчий процес (3 питання); політичний плюралізм (4 питання) та діяльність національного уряду (3 питання). Розрахунок індексу CL передбачає дослідження питань пов’язаних з верховенством права та особистої автономності людини (втручання держави у повсякденне життя громадянина). В свою чергу, до основних напрямів оцінювання цивільних свобод включено чотири категорії питань: свобода висловлювання думки (4 питання); діяльність неурядових асоціацій та об’єднань громадян (3 питання); верховенство права (4 питання) та особиста автономія людини та її права (4 питання). Аналіз отриманих результатів відбувається відповідно до шкали оцінювання значущості того чи іншого фактору, де 0 балів (мінімально можливе значення) нараховується за найменший прояв визначеного питання, а 4 бали (максимально можливе значення) відповідає найбільшій значущості відповідного фактору прав або свобод людини. Таким чином, максимально можлива кількість балів у підсумковій оцінці політичних прав становить –40 балів (10 питань по 4 бали), а для цивільних прав – 60 балів (15 питань по 4 бали). Відповідно до існуючої методики отримані бали перераховуються на PR та CL. Наприклад, для визначення рівня політичних прав передбачено таке співвіднесення балів з індексом PR: 36–40 балів відповідає індексу 1; 30–35 балів – 2; 24–29 балів –3; 18–23 балів – 4; 12–17 балів – 5; 6–11 балів –6; 0–5 балів – 7.
Статистична інформація (за вибором автора) щодо індексів PR та CL які були обраховані для України та деяких інших країн світу – подано у таблицях 1–2.
Безумовно, наведена статистична інформація, з огляду на недосконалість методики обрахування відповідних індексів, може не відображати реальній стан рівня політичних прав та цивільних свобод у країні, але разом з тим, варто погодитися з думкою Ларрі Даймонда, що FH використовує найкращі емпіричні індикатори з тих, що існують сьогодні [2, с. 15]. Основні недоліки методології обрахування індексів PR та CL, на думку Л. Раймонда пов’язані з «визначенням величин які фіксують розподіл між трьома типами країн («вільні», «частково вільні» та «залежні») та існуванням елементу довільності» [2, с.14]. Але, незважаючи на ці недоліки, визнання авторитету міжнародної неурядової організація FH світовою спільнотою та чуттєва рефлексія громадськості на оприлюднення звітів FH, дає змогу стверджувати про об’єктивність та неупередженість проведених досліджень.
Не ставлячи за мету здійснювати ґрунтовний аналіз значень вище наведених індексів PR та CL, вважаємо за можливе звернути увагу лише на питання співвідношення відповідних значень з рівнем розвитку трудового потенціалу.
По-перше, реалізація особистістю політичних прав та цивільних свобод через участь у процесі прийняття та реалізації політичних рішень, діяльності елементів політичної системи тощо – впливає на якість інституціональної архітектоніки, яка у свою чергу, визначає динаміку та ефективність соціально-економічного розвитку. Розбудова інституціонального укладу за законами архітектоніки дозволить особистості використати власні трудові можливості з максимальною користю для задоволення власних потреб, а суспільству та державі – утримати баланс єдності і боротьби суспільного та приватного, духовного та матеріального, соціального та індивідуального на оптимальному для суспільного розвитку рівні.
По-друге, політичні права та цивільні свободи є підґрунтям для становлення та розвитку феномену «Я» (головний закон функціонування феномену «Я» – є свобода [4, с. 131]), який за природою свого існування визначає неповторну унікальність кожної людини. Ця унікальна неповторність стає основною умовою для розвитку конкурентоспроможності людини, а відповідно і одним з елементів системи, що характеризує її трудовий потенціал. Іншими словами, рівень розвитку і реалізації політичних прав та цивільних свобод, визначають можливості для становлення феномену «Я», який у свою чергу є джерелом для розвитку особистістю власних конкурентних переваг (політичні права та цивільні свободи – визначають феномен «Я»; феномен «Я» – обумовлює потенціал особистості; потенціал особистості – впливає на умови формування політичних прав та цивільних свобод).
По-третє, наведені у таблицях 1-2 значення індексів PR та CL в цілому корелюються з визначенням індексу розвитку людського потенціалу, обрахованого фахівцями Програми розвитку людського потенціалу ООН (ПР ООН), для відповідної країни. Таке співвіднесення дає підстави для констатування факту існування залежності між рівнем розвитку трудового потенціалу в країні та рівнем розвитку політичних прав і цивільних свобод:
· розвиток політичних прав та цивільних свобод на рівні «вільні» (індекси PR та CL у межах від 1 до 2,5) відповідає значенню індексу розвитку людського потенціалу обрахованого для країн, що позиціонують у рейтингу ПР ООН як «країни з дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу» (залежність, що зустрічається часто) або як «країни з високим рівнем розвитку людського потенціалу» (залежність, що зустрічається рідше);
· розвиток політичних прав та цивільних свобод на рівні «частково вільні» (індекси PR та CL у межах від 3 до 5) відповідає значенню індексу розвитку людського потенціалу обрахованого для країн, що позиціонують у рейтингу ПР ООН як «країни з високим рівнем розвитку людського потенціалу» (залежність, що зустрічається рідше) або як «країни з середнім рівнем розвитку людського потенціалу» (залежність, що зустрічається часто);
· розвиток політичних прав та цивільних свобод на рівні «залежні» (індекси PR та CL у межах від 5,5 – 7) відповідає значенню індексу розвитку людського потенціалу обрахованого для країн, що позиціонують у рейтингу ПР ООН як «країни з середнім рівнем розвитку людського потенціалу» (залежність, що зустрічається рідше) або як «країни з низьким рівнем розвитку людського потенціалу» (залежність, що зустрічається часто).
Безумовно, питання з’ясування залежності між рівнем політичних прав (цивільних свобод) та рівнем розвитку трудового потенціалу, потребує значно більше уваги ніж ми можемо приділити у межах цієї публікації. Разом з тим, ми сподіваємося, що ця спроба привернути увагу наукового співтовариства до значущості проблеми політичних прав у їх соціально-економічному контексті, стане ще одним кроком до осягнення феномену свободи на різних рівнях його прояву, в тому числі і на рівні розбудови державної стратегії реформування суспільства.
Список використаної літератури
1. Гапоненко В.А. Свобода як чинник функціонування демократичної політичної системи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси (політичні науки)» / В.А. Гапоненко. – К., 2009. – 20 с.
2. Даймонд Л. Прошла ли третья волна демократизации? / Л. Даймонд // Полис (Политические исследования). – 1999. – №1. – С. 10 – 25
3. Семенченко Ф.Г. Політична свобода як цінність суспільного розвитку / Ф.Г. Семенченко // Політологія – 2010. – Вип. 7 – С.185–192
4. Суворов О.В. Разум и феномен «Я» / О.В. Суворов // Вопросы философии – 2000. – № 4. С. 130—137
5. Удосконалення методики та оцінка стану корупції в Україні: (тематична наукова доповідь) (Електронний ресурс) / А.І. Мокій, В.І. Волошин; М.І. Флейчук – Львів, Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень, 2010. – (Аналітика) – Режим доступу: http://www.niss.lviv.ua/analytics/150.htm
6. Freedom House: A History (Електронний ресурс) / About Us – Washington, D.C., 2010. – (Print version) – Режим доступу: http://www.freedomhouse.org/template.cfm?page=2
